Позакласна робота

Сценарій позаурочного заходу з теми:

«Велика Вітчизняна Світова війна у творах українських письменників»

Ведучий 1: Велика Вітчизняна війна найтрагічніший період в історії українського народу і усього людства (Слайд №1). Цей період в історії приніс нашим рідним велику біду – мільйони загиблих, скалічених...

Ведучий2:На боротьбу з ворогом піднявся весь радянський народ. Більшість українських письменників також з першого до останнього дня війни були на фронті. Йшли разом з армією гіркими шляхами відступу, брали участь у наступі, у визвольному поході в Європу, у остаточному розгромі ворога.

Ведучий 1:В рядах Червоної Армії перебували Микола Бажан, Іван Вирган, Сергій Воскресенко, Сава Голованівський, Іван Гончаренко, Любомир Дмитренко, Петро Дорошко, Степан Крижанівський, Андрій Малишко, Ігор Муратов, Іван Нехода, Леонід Первомайський, Микола Рудь, Михайло Стельмах, Микола Упеник, Павло Усенко, Микола Шеремет, Антон Шмигельський.

Ведучий2: В армійських дивізійних газетах з'являються твори молодих поетів-фронтовиків  Андрія М’ястівського, Олександра Підсухи, Василя Швеця, Ярослава Шпорти, в партизанській пресі – Платона Воронька.  

Ведучий 1:Виїздили на фронт, виступали по радіо та на різноманітних зборах поети, які працювали в тилу, - Максим Рильський, Павло Тичина, Володимир Сосюра, Микола  Терещенко, Олександр Довженко. Вони жили життям народу, широкий резонанс мало їхнє художнє слово. 

Ведучий 2: (Слайд №2) Почалась Велика Вітчизняна війна 22 червня 1941 року і вся країна почала боротьбу з ворогом.

 «Вставай, країно гордая,

Вставай на смертний бій!» 
Пісня «Степом…»

            

Ведучий1: Україна – одна із перших держав СРСР  почала боротьбу з фашистською навалою.

Учень: Уривок із поеми Миколи  Бажана «Летіть, орли» (Слайд №3)

Гримить метал над Заходом і Сходом,

Ми, як один, звелися всім народом,

Двохсотмільйонним рушили походом,

І перемога путь вказала нам.

Вінчає слава нашу добру зброю,

Яка звелась над чорною ордою.

Великою священною війною

Фашистську гидь з лиця землі зітрем!

Народи грізні, мужні й войовничі

Встають до бою, подвигу і січі.

І в спільний клич злились мільйонні  кличі:

Трощи фашизм залізом і вогнем!

Ведучий 2: (Слайд №4)

В період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 роках Микола Бажан був в діючій армії, редагував газету «3а Радянську Україну!», писав статті, листівки, вірші. Широкої популярності набув його вірш «Клятва», написанний у  1941 році.  В 1942-1943 роках М.Бажан  створив книгу «Сталінградський зошит», винесену із самого полум’я переднього краю битви.  «Війна була випробуванням серця й майстерності». Це жорстоке випробування поет витримав з честю. 

Учень: Микола Бажан «КЛЯТВА»

«В нас клятва єдина і воля єдина,

Єдиний в нас клич і порив:

Ніколи, ніколи не буде Вкраїна

Рабою фашистських катів!

Ми сталлю з гармати, свинцем з карабіна,

Розплющимо вщент ворогів,

Ніколи, ніколи не буде Вкраїна

Рабою фашистських катів!

До бою звелась богатирська дружина

Радянських народів-братів.

Ніколи, ніколи не буде Вкраїна

Рабою фашистських катів.

Вкладає меча в руки  вірного сина

Наш край, щоб цей меч пломенів.

Ніколи, ніколи не буде Вкраїна

Рабою фашистських катів! 

Чекає на ката ганьба й домовина,

Де б  чоботом він не ступив.

Ніколи, ніколи не буде Вкраїна

Рабою фашистських катів! 

Роззявилась свастики паща зміїна,

Та гада розчавить наш гнів.

Ніколи, ніколи не буде Вкраїна

Рабою фашистських катів!

Ведучий 1: (Слайд №5)Ворожа армія щвидко просувалась територією України і вже 12 липня вийшла до столиці України м.Києва. Оборона Києва тривала з 12 липня по 19 вересня 1941року.

 Пісня «На безіменній висоті»

Ведучий 2: . (Слайди 6)Тяжкий період окупаційного режиму гітлерівської Германії розпочався для українського народу. Окупанти почали реалізовувати політику знищення цілих народів ще в Польщі, побудувавши «фабрику смерті» - концентраційний табір Освенцім, Майданек. Масові розстріли єврейського населення нацисти розпочали 29 вересня 1941 року в Бабиному Яру міста Києва, де розстріляно 150тис.євреїв, у Дрогобицькому яру – 30 тис. євреїв, а усього – розстріляно і знищено 900 тис. евреїв України.

Учень:   (Слайд 7)

 «..Ні, це не тиша! Незгасимий крик,

Ста тисяч серць

предсмертний крик одчайний.

Тяжкий, гнітючий і нестерпний дим

Підносився над моторошним яром.

Він дихав смертю, він душив     кошмаром,

Вповзав в доми страховищем глухим.

Могильний вітер з тих ярів повіяв –

Чад смертних вогнищ, тіл димучих згар.

Дивився Київ, гніволиций Київ,

Як  в  полум’ї  метався Бабин Яр».

Ведучий 1: (Слайд 8) Відступаючи на схід радянські війська залишали після себе чорну, згорілу землю, оголосивши ворогові «скіфську війну».

Ведучий 2: Фашисти вимагали від населення рабської покори, забути рідну мову і почали вивозити з України все: збіжжя, продовольство, людей-остер-байтерів і, навіть, український чорнозем.

Ведучий 1: (Слайд 9) У творах періоду війни Павло Тичина гримить, мов грім, коли передає слово рідному українському народові, аби ствердити його невмирущість. Під час окупації Павло Тичина знаходився в евакуації в Уфі.  

Учень:  Павло Тичина  «БІЛЯ ОЗЕРА У ЛІСІ»   (Слайд 10)

 «...Ми той день запам'ятали  

в час фашистської навали.  

Що тут дiялось - це ж жах!  

Вороги прийшли в село,  

кожен з них - немов той звiр,  

забiгають просто в двiр.

Ой, як страшно то було!  

В них на касках - наче роги.   

-Падай, гелгають,- у ноги!  

-Вся земля ця вже не ваша:  

люди, й хлiб, i конi, й наша.  

Ви ж вiднинi в нас раби -  

що не скажем, те й роби.  

Нашу мову переймайте,  

а свою геть забувайте;

Те,  що їсти і що пить, -

Ведучий 2: Повна окупація України розпочалася 22 липня 1942р., коли було окуповано м.Свердловськ Ворошиловоградської області. (Слайд 11)

Ведучий: (Слайд12) «Мені важко од свідомості, що «Україна в огні» – це правда. Прикрита і замкнена моя правда про народ і його лихо». - листа Олександра Довженка зі «Щоденника». 26.11.1943рік.

Ведучий 1: (Слайд13)Коли почалася війна, Довженко, вже майже п’ятдесятилітній, не зовсім здоровий, проситься на фронт і, хоч спочатку мусив евакуюватися до Уфи, Ашхабада, врешті домагається свого, несе службу політпрацівника, військового кореспондента. Одночасно він ставить документальні фільми, пише кіносценарії, оповідання і статті, постійно виступає по радіо. В 1944- 1945 роках створює кіноповість «Україна в огні», в 1943 році знімає повнометражний документальний фільмі «Битва за нашу Радянську Україну», який дубльовано 26 іноземними мовами. Пише статті, повісті, оповідання, приймає участь у створенні документальних стрічок. (

Сценка із кіноповісті «Україна в огні»

Ведучий 2: (Слайд 14

На території України були відкриті концентраційні табори для військовополонених, які масово здавались у полон у перші дні війни. Тільки вдумайтесь у такі жахливі цифри – за перший місяць війни здалось ворогові понад 1 млн. солдат і офіцерів Червоної армії. Окупанти проводили масові розстріли військовополонених і місцевого населення. Українцям дозволили тільки початкові школи. «Ніч і туман» опустилися на українські землі 

Ведучий 1: (Слайд 15)

Поет Максим Рильський  у роки збройної боротьби радянського народу проти фашизму видає поетичні твори: «Слово про рідну матір», «За рідну землю», «Я син Країни Рад», «Світла зброя», поема «Жага», численні інші вірші та публіцистичні статі, напоєні палкими почуттями патріотизму, вірою в перемогу, ненавистю до ворога, стали всенародно відомими, знаходячи сердечний відгук на фронті і в тилу. Максим  Рильський під час війни працював в тилу, виїздив на фронт, виступав по радіо та на різноманітних зборах.  

Учень: (Слайд 16)                 

«Я бачу криваві кричущі роти

катованих і гвалтованих,

Нівечених і калічених, рідних,

кревних моїх!

Україно! Болю, щастя моє,

Україно! Дим пожарів

твоїх небо світу всього застилає!»                              

Ведучий 2: (Слайд 17)      Борис Ілліч Олійник народився  побував майже в усіх гарячих точках міжетнічних  конфліктів колишнього Союзу, про що розповів в есе «Два роки в Кремлі» («Князь тьмы»). У травні-червні 1986 року одним з перших побував у Чорно-билі, в зоні, звідки вів репортажі на ЦТ СРСР і України. Того ж року виступив зі статтею в «Литературной газете» (Москва), «Випробування Чорнобилем», в якій викрив злочинну діяльність тимчасовців.

Ведучий 1:  Борис Олійник писав синові про  коменданта Яновського табору   штурмфюрера Густава Вiльгауза, який  у  спортивному  азартi  стрiляв  iз  автомата  з  балкона канцелярiї у в'язнiв, що працювали в майстернях, потiм  передавав  автомат своїй дружинi, i вона теж стрiляла. Iнколи, аби потiшити дев'ятирiчну доньку, Вiльгауз примушував пiдкидати  в  повiтря 2-4-рiчних дiтей i стрiляв у них. Донечка плескала в долоньки   кричала: «Тату, ще, тату, ще!» - i вiн стрiляв.

Учень Уривок із  поеми Бориса Олійника «Урок»

Зiрвавши мости, як бинти iз грудей,

метається Тиса: «Куди ж ви... дiтей?!»

...Фiнал наближає рокована грань.

На каски росою спадає туман.

I в цьому фiналi, як лiтера «Ф»,

рядок починає руде галiфе.

Порядок для Кенiга - понад усе:

«Дистанцiю, серби! Куди вас несе?!

Покласно, слов'яни! Учiться, скоти,

хоч зараз порядок i час берегти!»

I перша колона ступає на пруг...

   «О тату, я чую: змикається круг!»

Директор гiмназiї рветься на смерть:

«Пустiть до дiтей! Я ж учитель i серб!»

А Кенiг регоче: «Куди тобi? Геть!

Ми цiлим в майбутнє, ти ж -

Давноминулий час».

Директор вiдрiзав: «Ти знай свiй курок:

Кожному своє. У мене - урок.

Хлоп'ята! Лишилось нам кiлька хвилин.

З усiх вам урокiв я вибрав один.

Хай править нам цвинтар однинi за клас:

Iсторiя, дiти, сьогоднi у нас.

Сьогоднi не гоже пiдносити рук...»

   «О тату, я чую: змикається круг».

«Оцiнка єдина - для мене й для вас.

її об'єктивно нам виставить час.

Тож перше: пiд оком холодним вiйни

уже ви не дiти. Затямте, сини!

Уже ви не просто родинний оплот,

а воїни, хлопцi. За вами - народ.

Пісня «Діти війни»

Ведучий 2: (Слайд 18)       Влітку-восени 1943 року почалось звільнення України...

Учень: Андрій Малишко  «Україна моя!»

«Запалали огні за долиною синього неба,
Самольоти гудуть, бо на захід фронти і фронти.

Україно моя, мені в світі нічого не треба,
Тільки б голос твій чути і ніжність твою берегти.
Як росли ми і змалку? Скрипіла у хаті колиска,
Загасав каганець чи горіла воскова свіча.
Ти нам шлях показала, який під зірницями блиска,
І проміння багряне подібне було до меча.
Україно моя, далі, грозами свіжо пропахлі,
Польова моя мрійнице. Крапля у сонці з весла.
Я віддам свою кров, свою силу і ніжність до краплі,
Щоб з пожару ти встала.
Буду дихати, падать, рости й воювать до загину,
Бо великий наш гнів, бо дорога рівнішою є.

Я візьму твого смутку і горя важку половину
У розтерзане, горде, нескорене серце моє!»

Учень: (Слайд 19)

Під час Великої Вітчизняної війни Андрій Малишко служить військовим кореспондентом у газетах «Красная Армія», «За Радянську Україну», «За честь Батьківщини». Поет за роки війни написав вісім поетичних книг

Танець

                      

 Ведучий 1: (Слайд 20)

Партизанський рух на Україні розпочався одразу після початку Великої Вітчизняної війни. Найбільшими партизанськими з’єднанням були загони Ковпака, Федорова. Партизанським поетом-пісенником називали Платона Воронька

Учень: (Слайд 21)

Платон Воронько «Я той, що греблі рвав» 

«Я той, що греблі рвав. 

Я не сидів у скелі,

Коли дуби валились вікові,

У партизанській лісовій оселі

На пережовклій, стоптаній траві

Лежав, покритий листям пурпуровим,

І кров текла по краплі крізь бинти,

А лісовик з обличчям сивобродим

Питав мене: «Чи всі порвав мости?» 

Ведучий 2:  (Слайд 22)

В 1939 р. Платон Воронько добровольцем їде на фінський фронт.  З перших днів Вітчизняної війни, знову добровольцем, - на її передньому краї, а в 1943 році закінчує курси підривників і переправляється в партизанське з'єднання С. А. Ковпака. І під час навчання в інституті, і в проміжках між боями П. Воронько писав вірші, але не публікував їх.  

Ведучий 1:  Звільнення України тривало до 28 жовтня 1944 року. Битва за Україну – найжорстокіша битва в історії Другої Світової війни. Вся територія України була майже повністю зруйнована

Учень: (Слайд 23)

 Микола Бажан «Розкрилася на захід путь»

«Розкрилася на захід путь

В димах, в огнях, в боях.

На захід наші танки йдуть,

На український шлях.

Вклонися, моя Україно,

Цим людям, величним і скромним,

Що в назвах фронтів титанічних

Пронесли наймення твоє.

Ти словом достойним розкажеш

Своїм поколінням потомним,  

Чому їм довічну пошану

Твій вдячний народ оддає.»

Ведучий 2: (Слайд 24)

Києв був звільнений 6 листопада 1943р. 5 вересня 1943р. була звільнена Горлівка, а 12 вересня 1943р. – м.Сталіно (Донецьк).Все було зруйновано, земля була обгорілою і вкрита металом.

Учень: Микола  Бажан (Слайд 25)

«…Місто, вільне й не полегле,

Встає з руїн, світліє і живе.

І бідні квіти, зрощені в нужді,

В неволі й смутку змученого міста,

Кладуть дівочі руки молоді,

Як  дар любові, на броню танкіста.»           

 

 Ведучий 1:   (Слайд 26)

Велика Вітчизняна війна застає Володимира Сосюру у Кисловодську. Він повертається до Києва і за рішенням урядових інстанцій разом з іншими письменниками виїздить до Уфи. Тут пише поему «Син України» (1942), видає поетичні збірки «В години гніву» і «Під тил кривавий» (1942). Зброєю слова разити ворога, будити в серцях ненависть до загарбників і підносити любов до Вітчизни – так розуміє поет свій громадянський обов'язок.           

Учень:  (Слайд 27)

«Де  висла тьма густа – сіяє сонце волі.

Й стріча своїх синів засмучений народ.

Бійцям вклоняються засмучені тополі

При окраї доріг знайомих, бойових...

Ні, не спиняли нас ні рани, ані болі

В путі на Львів, до верховин твоїх...”  

  

 Ведучий 2:   (Слайд 28)                  1941 року Ліні Костенко виповнилось одинадцять років. Вона добре запам’ятала свист куль над головою, розриви бомб, завивання літаків із чорною свастикою, від яких треба було ховатися в окопах. На стіні окопу вона осколком видряпала свій перший вірш. Але ні пам’ять, ні сипка земля не зберегли відчаю  дитячої душі, що невимовне викладала у віршах. Її дитинство убила війна.

Учень(Слайд 29)                 

Мій перший вірш написаний в окопі,

 на тій сипкій од вибухів стіні,

 коли згубило зорі в гороскопі

 моє дитинство, вбите на війні.

 Лилась пожежі вулканічна лава.

 Горіла хата. Ніч здавалась днем.

 І захлиналась наша переправа

 через Дніпро – водою і вогнем.

 Гула земля. Сусідський плакав хлопчик.

 Хрестилась баба, і кінчався хліб.

 Двигтів отой вузесенький окопчик,

 де дві сім'ї тулились кілька діб.

 О перший біль тих не дитячих вражень,

 який він слід на серці залиша!

 Як невимовне віршами не скажеш,

 чи не німою зробиться душа?!

 Це вже було ні зайчиком, ні вовком –

 кривавий світ, обвуглена зоря! –

 а я писала мало не осколком

 великі букви, щойно з букваря, –

 той перший віршик, притулившись скраю,

 щоб присвітила поночі війна.

 Який він був, я вже не пам'ятаю.

 Снаряд упав – осипалась стіна.

Пісня «НЕ отримайте солнца у детей»

Ведучий 1:  (Слайд 30)                  Хлоп’ям зустрів сонячний день Перемоги Василь Симоненко. Фронтові випробування минули його, малолітка, але червоно-вишневі Малишкові зорі з дивною силою продовжили себе в його поезії. І якщо А.Малишко для нас – сурмач покоління фронтового, то Симоненко постав перед нами сурмачем покоління молодшого, того, що дітьми вийшло з воєнних заграв.

Учень:»  (Слайд 31)

«Це все було. Були німі кургани,

І війни йшли не на життя – на смерть,

Гриміли залпи, і ятрились рани,

І світ ішов, здавалось, шкереберть.

І вся планета ніби очманіла,

Людина в землю заривалася, мов кріт,

А над землею бомби стугоніли,

І падали тіла на рваний дріт.

Це все було…  О, не забудьте, люди,

Своїх братів, що нині неживі,

Що руйнували світ тиранства і облуди

І нищили в’язниці вікові.

О, не забудьте тих, що рвались крізь багнети,

В степах поклали голови свої,

Щоб більше нашу голубу планету

Не шарпали розбійницькі бої.

Щоб не здригався Всесвіт малярійно

І небо не стогнало від заграв,

Щоб нам годинник радісно й спокійно

Віки ясної дружби рахував!»

Ведучий 2: Салюти миру в День Перемоги лунають до сьогодні. Саме про них писав Василь Симоненко у вірші «Салюти миру».

Учень:  (Слайд 32)

В днi травневi, мрiями багатi,  

Коли щастя хлюпає з пiсень,  

Ми щороку зустрiчаєм свято -   

Перемоги радiсної день.  

I встають у пам'ятi дороги,  

Тi, що довелося нам пройти,  

Щоб багряний прапор Перемоги  

Над рейхстагом гордо пiднести.  

I живуть у пам'ятi народу  

Його вiрнi дочки i сини,  

Тi, що не вернулися з походiв  

Грiзної, великої вiйни.  

Їх життя, їх помисли високi,  

Котрим не судилось розцвiсти,  

Закликають мир ясний i спокiй,  

Як зiницю ока, берегти»

Ведучий 1: (Слайд 33)

І кожен рік ми святкуємо День Перемоги над німецько-фашистською навалою.

Пісня «Перемога»