Тема. Передаймо нащадкам наш скарб – рідну мову
(письменники рідного краю про мову).
Усний
журнал
(Слайд
1)
Мета: формувати розуміння того, що українська мова — наш
скарб, без якого не може існувати ні народ, ні Україна як держава. Показати
учням красу та багатство української мови за допомогою поезії поетівГайворонщини: К. Лесьєва – Леся, К. Барановської, М. Джус,
О. Малиновської,Володимира і СвітланиНаконешних.
Викликати бажання вивчати рідну мову, милуватися її красою. Виховувати любов до
рідної мови, рідного краю, його традицій, почуття поваги до всього українського, бажання розмовляти рідною
мовою.
Обладнання: мультимедійна презентація, дитячі малюнки про мову,
портрети поетів Гайворонщини:К. Лесьєва – Леся, К. Барановської, М. Джус, О.
Малиновської,Володимира і Світлани Наконешних,
їх поетичні збірки.
Тип уроку: усний журнал.
Епіграф уроку:Мов безліч у цілому світі,
Лиш рідную в серце візьмім.
Плекаймо врятовану
мову
(Відвієм полову - сміття),
Вона - непорушна основа
Народу, що дав їй
життя.
Не змовкне вона,
не загине,
Перлина в намисті всіх мов:
За нею - моя Україна,
Моя незрадлива любов.
«Рідне слово» К. Лесьєв – Лесь(Слайд 2)
Хід уроку
І. Організаційний
момент.
ІІ.
Актуалізація опорних знань. «Мозкова атака».
Ø Чим відрізняється
поезія від прозового твору?
Ø Що
необхідно враховувати під час аналізу будь-якого вірша?
Ø Які ви знаєте художні засоби, наведіть приклади.
ІІІ. Мотивація
навчальної діяльності учнів.
1.
Вступне слово вчителя.
Кіровоградщина – перлина скіфського степу. Земля, овіяна
легендами і славою. Тут розвивалися писемність, фольклор, театр, література. Із
нашим краєм нерозривно пов'язані імена
видатних майстрів пера. Це Іван Карпенко – Карий, Євген Маланюк,
Володимир Винниченко, Василь Стус, Василь Сухомлинський. .(Слайд 2)
Гайворонщина–куточок Кіровоградщини, де живуть талановиті
люди, які прославляють свій рідний край, його чудову природу, солов’їну
українську мову. (Слайд 3)
2. Робота
з епіграфом.(Слайд 4)
·
Як ви розумієте
епіграф ?
·
Чому саме слова Солгутівського
поета Костянтина Лесьєва– Леся я взяла епіграфом до нашого
уроку? (Відповіді учнів).
ІY. Повідомлення теми і мети уроку.(Слайд 5)
Y. Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу.
1. Слово
вчителя.
Мова – це особливий і загадковий феноме людського духу.
Вона - як повітря, яким ми дихаємо,
земля, якою ми ходимо, як голос матері чи небо над головою.
З раннього дитинства і до глибокої старості
людина невіддільно пов’язана з мовою. Розпочинається прилучення до краси
рідного слова з милих бабусиних казок і материнської колискової пісні. Для нас,
українців, найдорожча наша українська
мова. Вона ніжна і милозвучна, сповнена чарівності і витонченості, пестливих виразів. “Все можна цією мовою
вдіяти, – приголубити, нашепотіти чари, потрясти душу, примусити глибоко
задуматися, затужити, а можна й обсипати ласкою радості, захопити нестримними
веселощами, дати душі силу на нечувані подвиги. Всесильна, могутня мова Тараса
Шевченка” – так писав М.Шумило.(Слайд 6)
Для багатьох поетів і письменників українська мова —
золотоносна ріка, що виблискує на хвилях поетичних рядків, прозових творів,
переливається в душу нації, творить почуттєву нерозривність українського серця
й української землі.
Сторінка 1.Костянтин
Лесьєв – Лесь.
(Слайд 7)
Учитель.У
неосяжний і незбагненний світ мови прийшов і Костянтин Лесьєв - Лесь — невтомний поет, син свого народу, співець
краси і природи рідного краю. Саме його поетичною творчістю розпочнемо сьогоднішній уроці.
Біографи.Розповідь про життєвий і
творчий шлях поета.
Костянтин
Лесьєв- Лесь народився у 1932 році в Ленінграді в родині робітника. Там, у
місті на Неві, чудом вижив у страшну блокадну зиму 1942
року... А навесні цього ж року його
разом з іншими дітьми вивезли в Сибір, де він із матір'ю прожив чотири роки.
Навесні 1946 року вони приїхали на Україну, в м. Гайворон - батьківщину матері. Тут Костянтин навчався, до армії і після служби
працював столяремна підприємствах міста. По закінченні Одеського державного університету ім. Мечніковапрацював учителем у школі села Солгутового. Він -
Ветеран праці, Відмінник народної
освіти, а як житель блокадного Ленінграда - ветеран Великої Вітчизняної війни.
У 1965 році К. Лесьєв-Лесь очолив створене при редакції районної
газети "Вогні комунізму" літературне об'єднання
"Джерела". Упродовж 1962-95 років - постійний кореспондент «районки», а на честь 50-ліття газети нагороджений Почесною грамотою
обласної Ради народних депутатів.
Поезії Костянтина Лесьєва-Леся
публікували республіканські видання: «Перець», «Радянська жінка», «Культура і
життя», «Робітнича газета», журнали«Українська література в школі»,
«Дивослово», «Борисфен». Він бувчлен обласного літоб'єднання "Степ",
неодноразово брав участь у Днях поезії області; виступав на концертах,
урочистих зборах перед учнівською молоддю, студентами, перед
колегами-вчителями, робітниками і хліборобами.
Заповітна мрія
поета - залишити по
собі згадку: книгу своїх поезій, взятих із життя, народжених його мріями,
ненавистю до зла і палкою любов'ю до всього прекрасного. 1997 року вийшла перша
збірка «Люблю тебе, мій пречудовий світе», потім – «Все залишається людям», «На
зламі осені й зими», «Неопалима купина», а після смерті поета дружина Марія
Петрівна видала книгу «Де святиться ім’я твоє».
Демонстрація
книг поета.(Слайд 8).
Учитель.
Не дивлячись на
те, що народився в Ленінграді, протягом тридцяти літ викладав російську мову в
середній школі, вірші писав мовою, яку вважав рідною – українською.
Учень читає напам’ять вірш «Молитва до мови»
МОЛИТВА ДО МОВИ
О, рідная мово. Пресвітлая Мати,
Народу мого
Богородице чиста.
З чорнозему,
рясту, любистку і м'яти.
З Дніпрової
хвилі ти сяєш врочисто.
Ти -
та Берегиня, що згаснуть не дала
Яскравому вогнищу нашого роду.
І там, на
небеснім Олімпі, тримала
Нескореність духу і сіяла згоду.
Ти -
наша Молитва у трійці єдиній:
Єси ти в Надії,
у Вірі й Любові
Поклавши себе
на вівтар Україні,
В свій храм не
пускала дух скверни і крові.
Святила ти душі
козацького роду.
І край свій
наповнила людом хрещеним,
Талантами
множила велич народу
И піснями, що світять вогнем незнищенним.
Ти, мово моя,. -
невичерпна криниця.
На людних
майданищах нашої долі,
З якої пили не
лякливі і ниці -
Герої, щоб мати
наснаги доволі.
Молюсь на тобою
дароване слово.
Стаю на коліна
і хочу сказати:
"Прости нас, що
бито тебе "помилково",
І знов
повертайся до рідної хати,
З якої тебе
виганяли байстрята -
Запроданці-шельми,
всілякі заброди...
Тобі ми,
стражденній, влаштуємо свято,
Якими
вдовольняться всі інші народи.
...
В туманах блукають чорнобильські лики.
(Безпам'ятство
наше покаране Богом)...
Чи ж волі
діждеться народ твій великий,
Чи небо забуде
його "ненароком"?
Ти, грішних,
прости нас, зацькована мово.
Воскресни!
Відновлюй зчорнілу руїну.
Розсіявши
морок, засяй веселково,
Врятуй мій
народ. Возвелич Україну!
Словникова робота.
Байстрюк
– позашлюбний син.
Байстрята,
Бесіда за
змістом поезії.
Ø До кого звертається автор?
Ø Як називає він мову?
Ø Чому поет просить пробачення у мови?
Ø З яким проханням Костянтин Лесьєв – Лесь звертається до мови?
Ø Назвіть художні засоби, які вас
найбільше вразили.
Сторінка 2. Марина Дмитрівна Джус.(Слайд 9).
Учитель. Щедро висіває добірні зерна
свого поетичного слова на ниву української мови Марина Дмитрівна Джус.
Біографи.
Марина
Дмитрівна Джус, чимало ліричних і патріотичних віршів якої покладено на музику,
народилась в сім'ї гайворонських залізничників
23 червня 1950 року. Навчалася майбутня поетеса в п’ятій школі
(російській). По закінченні школи чотири роки працювала в піонерському таборі
«Артек», з 1973року живе у Гайвороні, працює на підприємстві "Водоканал“
бухгалтером. Виховала двох
синів.
Вона - член
обласного літоб'єднання "Степ“. Найкращі поезії, написані на різні теми і
в різний час, зібрані у збірках “І світ буденних незбагненні чари”, “ Я бігла за журавликом”(Слайд 10).
Про любов до
рідної мови, яку називає старенькою матінкою, Марина Дмитрівна говорить у поезії «Моя мова».
Учень читає
напам’ять вірш «Моя мова»
Моя мова
В салони
- з
каторги. Повернення Шевченка.
А вже тому
минуло зим та
літ!
О, рідна
мова! Матінка старенька,
Що
втрапила у місто під
обід.
Квітчаста хустка
їй сповзла на
плечі,
В руках
набряклих - вузлики й торби.
Вона і
безпорадна, й недоречна
Серед міської
шумної юрби.
Їїнавмисне боляче
штовхали:
"Не плутайсь
попід ноги, навісна!",
І
навіть рідні діти
не впізнали,
А може,
посоромились, хто зна?
Вона, неначе
зіткана із болю,
Терпіла все
і вибачала всім.
Минула місто,
вийшла в чисте
поле -
І заспівала
голосом дзвінким.
Вона співає,
і слова, мов
квіти,
І плинуть
хмари, і ясніє
день...
Вона співає... Вслухайтеся діти!
Не розгубіть
ні слова з
тих пісень. 1990
Бесіда за змістом поезії.
Ø
Який настрій виникає після читання твору?
Ø Чому рідні діти не впізнали
«матері»?
Ø Якими дієсловами показано
характер мови?»
Ø Яким голосом заспівала
мова?
Сторінка 3. Оксана
Іванівна Маліновська.
Учитель.Розпустила
крила духовного творчого злету таужненська поетеса Оксана Маліновська(Слайд 11).
Біографи.
Оксана
Маліновська народилася 25 жовтня 1974 року. З дитячих років
закохана в рідне слово, поезію, музику. Почала писати вірші ще у шкільні роки.
Оксана - інвалід
дитинства. Однак велика сила волі, любов і підтримка батьків та друзів
допомогли дівчині побороти важкі переживання. Натомість зміцніла віра у майбутнє,
у той щасливий день, який, Оксана впевнена, прийде до неї. Про це йдеться у
віршах поетеси.
Оксана
- президент
клубу "Сузір'я надії", який створено при райцентрі соціальних служб
для молоді, і в якому об'єдналися молоді
люди з особливими
потребами.
Вірші Оксани часто
з'являються на сторінках районної газети. У 2000
році вийшла її перша
поетична збірка "Хочу стати птахом
я", а в 2004році – «Словом постукаю в серце».
Любить
Маліновська рідну мову, рідне слово над усе і просить, щоб усі українці
шанували її.
(Слайд 12).
Учень читає
напам’ять вірш «Рідна мова»
Рідна мова
Ретельно ми чуже вивчаєм слово,
Лиш безоглядно губимо свою,
Чудову наших предків рідну мову,
Як щебет птаства в тихому гаю.
Шануймо, українці , рідну мову,
Її ганьбити непрощенний гріх…
Нехай вона нам сяє веселково
Над краєм нашим завжди і для всіх.
Вивчайте зарубіжні мови «модні»,
Але любіть, насамперед, свою:
У ній – весна і дзвони Великодні,
І пісня соловейка у гаю…
Бесіда за змістом поезії.
Ø
Яку тему і ідею
порушує поетеса в цьому вірші?
Ø
Якможна
утвердитирідну мову серед інших мов?
Сторінка 4 .Катерина Іванівна Барановська.(Слайд 13).
Учитель. У
нашій літературі, мабуть, немає жодного поета, який би від усього серця не
висловив любові до рідного слова і своєї тривоги за його долю. До таких людей належить і Катерина Іванівна
Барановська.
Біографи.
Катерина
Іванівна Барановська народилась в місті Гайвороні 6грудня 1954року,
виростала на берегах Південного Бугу. Навчалася в Гайворонській школі №1, на факультеті журналістики Національного
університету імені Т. Г. Шевченка, філологічному факультеті Кіровоградського державного педагогічного
інституту. Працювала вчителькою, кореспондентом газети "Гайворонські
вісті", на інших роботах. Її твори –
лірика, поезія громадянського звучання, патріотичні вірші - нікого
не залишають байдужими.
Побачили світ збірки Катерини Барановської
«Холодно мріям», «Далекі береги», «Мамин заповіт», «Володарі сонячних душ»(Слайд 14).
Учень читає
напам’ять вірш «Рідна мова»
Рідна
мова
Народе мій,
навколішки стою
Перед
твоєю мовою святою,
Що вижила
у ката під
п'ятою,
У пеклі
можновладців, не в раю.
Ті можновладці
нині ще живі,
І, як
не дивно, а
таки при силі!
І
тільки мова, наче
ненька сива,
Співа мені
пісень на сто
жалів.
Хто сало
їсть і варенуху
п'є,
А замість
"добрий день" вам
каже: "здрасті!"
О, мій
народе, мова - наше щастя,
Спасибі їй,
що вижила, що
є!
Без неї ми - криниця
без води,
Без сонця
небо чи без
крил пташина.
Загине мова - то
й народ загине.
Плекай її, не
допускай біди!
Бесіда за змістом поезії.
Ø
Чим
схвилював вас віршК.
Барановської? Чому ?
Ø
Чому,
на вашу думку, важливо оберігати рідну мову?
Ø
До
чого закликає поетеса у
цьому вірші?
Ø
Яка головна думка поезії?
Сторінка 5. Володимир і Світлана Наконешні(Слайд 15).
Учитель.Коли осягаєш
багатство рідної мови , мимоволі відчуваєш: який все – таки
могутнійтворчийгенійнашого народу!Саме такими талановитими є подружжя
Наконешних.
Біографи.
Наконешні народилися у рідному селищі Заваллі – Володимир
Володимирович 3 жовтня 1945 року,
а Світлана Іванівна – 18 жовтня 1948 року. Тут зростали,
закінчили п’ять класів.
Потім іхні життєві дороги розійшлися:Володимир у Кривому
Розінавчався у гірничо - збагачувальномутехнікумі, а Світлана –
вКіровоградськомубудівельномуучбовомузакладі. Деякий час він працював на Вінниччині на Турбовському
каоліновому заводі,
вона за направленням
поїхала в Чернівецьку область.
Поєднавши свої долі, повернулися на
батьківщину. Місцемїхньоїспільноїподальшоїтрудовоїдіяльності став
графіткомбінат, де ВолодимирВолодимировичочолювавспочаткузміну на
збагачувальнійфабриці, а пізнішебув (до звільнення за станом здоров'я у 1998
році) начальником відділутехнічного контролю. До самого виходу на заслужений
відпочинок займала
посаду лаборанта в комбінатівській хімлабораторії Світлана Іванівна. Виростили двох дочок. Подружжя Наконешних
написали вдвох збірку
"Життя
наше, як дороги".
Учень читає напам’ять вірш «Українська мова»
Українська мова
Ти
мово моя –
Невичерпна
криниця.
К.
Лесьєв – Лесь
Хто з вас скаже, люди добрі,
Чи живе та мова,
Що немає свого слова
До Святого Бога?
До батьків звертаємось,
До своїх коханих,
І нащадків ростимо
Зовсім непоганих.
І не було і не буде
На землі народу,
Що цурається і мови,
Й свого родоводу.
Нам говорять, що прадавню
Мову загубили,
Що неправедно, не свято
Довгий час ми жили.
А ми жили, працювали
І терпіння мали,
І на мові українській
Бога прославляли.
05. 1988р.
Ø
В чому звинувачують українців?
Ø
Який провідний мотив поезії?
Ø
Яке почуття домінує у вірші?
Ø
Епіграфом до вірша є слова якого поета?
YІ. Підсумок уроку
1. Інтерактивна вправа «Мікрофон»
Ø З
творчістю яких поетівми сьогодні познайомилися?
Ø
Які поезії вам найбільше запам’яталися? Чому?
Ø
Що, на вашу думку, головне у творчості поетівГайворонщини?
2. Скласти інформаційне гроно до слова «мова»
3. Слово вчителя.
Кажуть,
людина щаслива, якщо її розуміють. У школі, бібліотеці ви навчаєтесь бути
щасливими людьми. Бо від того, наскільки ви знаєте мовні закони, вмієте чітко й
переконливо висловити свої думки і зрозуміти інших, залежить ваше майбутнє.
Справжня людина виростає з любові до рідної матері, до родини, до рідного краю,
до рідної мови та культури. Нехай же вивчення мови стане для вас сходинкою до
майбутніх успіхів, до самоствердження. Користуйтесь рідною мовою,плекайте,
шануйте, ніколи і ніде не забувайте цей найдорожчий скарб.
YІІ. Домашнє завдання. (Слайд 16)
Написати твір – роздум на тему «Мова –
найбільша цінність української націїhttps://drive.google.com/open?id=1WgZWfpqLJ2iehXMdD79sc2H-m6hv4WVKfGUqQnY-Ek8
Доброго дня, Ларисо Павлівно. Хочу уточнити деякі дані в конспекті Вашого уроку "Передаймо нащадкам наш скарб – рідну мову" (письменники рідного краю про мову) щодо Наконешних Володимира та Світлани. Володимир і Світлана закінчили не 5 класів а 8 класів кожний.
ВідповістиВидалити